Я – щаслива
людина в багатьох життєвих ролях: дружина і мама, колега і наставник, друг і
співрозмовник. А ще – я вчителька. Щоранку, дорогою до школи, я іду «дорогою
вітань», коли всі діти, з якими я
зустрічаюся, вітаються і посміхаються мені у відповідь. Я не можу уявити свого
життя без щоденних зустрічей з дітьми, такими різними і неповторними. Відчуття
приналежності до їх долі робить моє життя красивим і корисним. Бо зрозуміти цей
складний світ дитині дуже складно, вона потребує допомоги дорослих. Але чи
будь-який дорослий може їй в цьому допомогти? Переконана, що ні. Допомогти їй
може лише той, хто сам в достатній мірі володіє знаннями про цей новий світ,
приймає все нове і здатний змінюватися. Це – Вчитель… Людина, близька до
ідеалу. Який він – Новий сучасний
вчитель? Він актор, він той, хто вміє робити все. Так, я вмію складати вірші, вишивати,
готувати, фарбувати стіни, вирощувати квіти… Але чи робить це мене вчителем? Гадаю, що
ні... Адже за новими Державними стандартами освіти ключовими фігурами школи є
учень та творчий, незалежний,
конкурентноспроможний, різнобічний, культурний вчитель. Я сформулювала для себе
власні критерії визначення особистості сучасного вчителя, які включають в себе
як особистісні якості, так і професійні
характеристики. І в цьому мені допомагають мої учні. Для них я намагаюся іти в
ногу з часом, бути уважною і тактовною, не обмежуватися сферою лише свого
предмету, бути ідеальним психологом щоб проникнути в дитячу душу, допомогти
вирішити їхні проблеми чи дати цінну пораду. Адже немає більшої радості у світі, ніж глянути в
усміхнені, повні довіри дитячі очі. Немає більшої гордості, ніж учнівська
перемога, до якої ми ішли разом. Немає більшого вчительського щастя, ніж
щасливі життєві долі вихованців.
Немає коментарів:
Дописати коментар